|
Духовное пространство
Мене часто запитують, чому я почав вести такий спосіб життя, чому зробив ці кроки, чому почав цим цікавитись і що мене до цього спонукало. Хочеться дати на це коротку й зрозумілу відповідь — адже ви чекаєте саме її. Спробую, наскільки це можливо з волі Аллага.
Мені було 22 роки, і до цього часу я ніколи не замислювався над створенням безмежного всесвіту — від атомів та клітин до величезних галактик. Мою уяву, як і більшості людей, ліпила тодішня комуністична ідеологія матеріалізму, а коли Радянський Союз розвалився і кордони стали відкритими, інформація з усього світу заповнила телебачення, газети, журнали, книжкову та відеопродукцію.
Від такого раптового її напливу щось чітко усвідомити було взагалі неможливо. Біблію я взагалі боявся читати, вважаючи, що від її читання й зацікавленості нею я можу потрапити у монахи, а цього мені не дуже хотілось. Таким було моє життя перед тим, як я наважився зробити перший крок.
Одного разу я зустрів людину — таку ж пересічну, як і я сам, — але чомусь почав дуже часто спілкуватися з цим чоловіком. Чому саме? Тому, що прагнув досягти мудрості в словах, думках, діях, жестах. Інакше кажучи, прагнув її в усьому. І саме в ньому я відчув випромінювання цієї мудрості, і коли розпочав з ним спілкуватись, то побачив, що він її черпає з Біблії. Він не належав до якоїсь релігійної конфесії, не розповідав мені про Бога чи про пекло і рай — він тільки висловлював свої оцінки того середовища, в якому ми живемо. Я відчув, що ці оцінки поєднують у собі його досвід і моє бачення.
Я запитав: «Де ти черпаєш мудрість?» Він відповів: «Читай Біблію».
Це був перший крок — зроблений, аби дошукатися мудрості. Хочу пояснити це чіткіше — адже я шукав ту мудрість, яка б допомогла мені зрозуміти людей і їхні думки, а також реальне життя, а не аби лише міркувати про те, що з’явилось раніше чи що буде потім.
До того, як я зробив перший крок, в моєму житті, як і в усіх людей, були дуже скрутні миті: і в ці миті моя свідомість разом з душею зверталась до Бога по допомогу. Хоча моя уява про Бога була різноманітною, але в ці миті було щось єдине. Розуміючи безвихідність становища, я благав Його, сподіваючись на диво, тобто на щось реальне. І це реальне відбулось. Потім це в більшості забувалось. І ось, зробивши свій перший крок, я розпочав читати Біблію та порівнювати її з власним досвідом і реаліями, після чого почав розуміти, що мудрість — це «страх перед Господом», і якщо цей вираз, чи формула, стає дійсно зрозумілим, він виявляється набагато ширшим. Усвідомивши його, я став починати свої дії з благання до Бога та Його Хвали. Це був лише початок, але я одразу хочу попередити ті хибні думки, що можуть у вас з’явитись.
До 22-річного віку я встиг зустріти достатню кількість людей з різноманітними знаннями і поглядами щодо Біблії й інших «вір». Але ці зустрічі аж ніяк на мене не вплинули. Чому? Можливо, з багатьох причин, але єдине, що я можу з упевненістю сказати, — мене схвилював саме його власний приклад, а також особиста порядність і чесність. Він сам був людиною стійкою й суворою, незважаючи на всілякі перешкоди того часу. Адже коли нікому не дозволяли казати жодних слів чи виконувати жодних дій, він зміг зберегти свою особистість, знайшовши для себе гідний вихід — виконання фізичних вправ.
Він не погоджувався з несправедливістю, навіть незважаючи на те, що це означало для нього неодмінні втрати — моральні, фізичні й матеріальні. До того ж, його чесність й порядність справляли враження не тільки на мене.
Повертаючись до свого першого кроку, хочу зазначити, що мій спосіб життя почав різко змінюватись — адже я став цілком дотримуватися однієї формули. Життя минало, знання накопичувались — як з життєвого досвіду, так і з книжок. А поряд зі знаннями і досвідом накопичувались і запитання, на які я шукав відповіді. Та одного ранку зателефонувала ця людина і сказала: «Є ще одне писання — Коран», попросивши мене придбати його і переслати йому поштою. І відколи я розпочав читати Коран, мене стала невідступно переслідувати одна турботна думка — яка звалася «істиною». Ця «істина» не залишала мені спокою, і я шукав, де правильний шлях. Врешті, коли моя свідомість була цілком відбудована на цій формулі та загартована життям, я постав перед питанням: чи може бути два чи більше істинних шляхів? Втім, двох істин не буває! І я почав прагнути істини — аби визнавати її та коритись їй. Я розпочав вивчати, аналізувати і порівнювати різні речі, а також покладатися на формулу, яка приводила до об’єктивності і відволікала від слідування бажанням (емоціям), які часто виводять на хибний шлях. І ця боротьба привела до наступного кроку — визнання істини й підкорення їй. Хвала Аллагу, цей крок я зробив. А за деякий час його зробила і та людина.
Щодо істини, то ми не лише зобов’язані їй коритись, але й знати її, тобто повинні її вивчати. І зараз моє життя підпорядковане формулі: «Немає Бога крім Аллага, і Мухаммад — Пророк Аллага».
Пророк (мир йому й благословення) сказав: «Сильна й праведна людина — це та людина, що підкорила свої бажання вимогам Аллага і старанно працювала для того життя, що буде після смерті. А слабка людина — це та, що сама підкорилася своїм бажанням і потім сподівалася на Аллага в своїх марних мріях».
Якщо ви ще чекаєте коротку і зрозумілу відповідь на своє запитання : «Чому ти прийняв іслам?», то моя відповідь буде такою: «Спочатку — аби придбати й пізнати життєву мудрість. І, врешті, — аби знати істину й підкоритись їй».
Аллаг — Милостивий, Милосердний!
Генадій ЛИЧКОВСЬКИЙ
 |
|
| | | | | |
|
|
|
)
